Обдарованість як соціально-педагогічне явище

Обдарованість як соціально-педагогічне явище

 Проблема раннього виявлення обдарованих дітей і їх навчання — один із пріоритетів сучасної освіти.

На нашу думку, талант і обдарованість громадян можна вважати суттєвим багатством кожної держави, оскільки талановиті та обдаровані люди завжди впливали й впливають на розвиток і характер суспільства, а якщо взяти до уваги досвід роботи передових країн світу, то проблема дитячої обдарованості вже давно є предметом особливої уваги.

Зазначимо, що найчастіше в літературі поняття "обдарованість" подають як високий рівень здібностей людини, що дає їй змогу досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Г.С.Костюк зазначав, що обдарованість — це здібність людини розвивати свій хист.

Стосовно природи обдарованості, психологу, вчителю, вихователю потрібно знайти відповіді на важливі питання про те, що таке обдарованість; які особливості відрізняють обдаровану дитину від здібної; які критерії визначення обдарованості дитини; як впливає зміст шкільної освіти на розвиток дитячої обдарованості; як діагностувати обдарованість; як соціум та інші фактори впливають на розвиток обдарованості тощо.

Зауважимо, що дослідження обдарованості характеризується складністю та суперечностями, проте останнім часом спостерігаються тенденції до інтеграції різноманітних підходів, підставою для цього є нове осмислення поняття обдарованості як цілісної системи, що всебічно розглядає особистість.

Так, В.О.Моляко зазначає, що вивчення обдарованості вважається одним із плідних шляхів вивчення творчості в цілому, оскільки вона завжди унікальна й суто особистісна. Основою обдарованості, за Моляко, є "стратегічна організація свідомості, яка дозволяє впорядковувати зміст потоку свідомості, конкретні системи, проектувати і будувати їх, орієнтуючись також на об’єктивні показники, які задаються всіма тими вимогами, що існують у реальності".

Відомо, що обдарована дитина неповторна, та все ж при всій індивідуальній своєрідності існує чимало рис, характерних для більшості обдарованих дітей. Особливої уваги заслуговують такі якості, що суттєво відрізняють обдаровану дитину від однолітків. Це стосується розвитку пізнавальної сфери обдарованих дітей: оригінальність та гнучкість мислення, легкість генерування ідей, здатність до прогнозування, широта інтересів, критичність розуму тощо, а також особливостей їхнього психосоціального розвитку: цілеспрямованість та висока Я-концепція; соціальна автономність; потяг до досконалості; лідерські здібності, в основі яких лежить інтелектуальна перевага, гнучкість та швидкість мислення; самоактуалізація як потяг дитини розкрити свій внутрішній потенціал.

Вирізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

—          соціальну-лідерську;

—          художньо-музичну, образотворчу, сценічну;

—          психомоторну - спортивні здібності;

—          інтелектуальну — здатність аналізувати, мислити, зі¬ставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1—2 предметів і не встигають з інших);

—          академічну — надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають чудовими спеціалістами;

—          творчу — нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Зазначимо, що сьогодні дітям з винятковими здібностями надаються різноманітні форми допомоги, проте очевидний той факт, що ця робота потребує глибшого вивчення й опрацювання її методологічних основ, сучасного осмислення та вирішення низки певних проблем.

Серед них — низький рівень взаємодії педагогів та інших фахівців з батьками обдарованих дітей, відсутність механізму надання адресної допомоги кожній дитині, потреба в розробці індивідуальних освітніх маршрутів з урахуванням специфіки творчої та інтелектуальної обдарованості учня. Проблемним полем залишається недостатній рівень професійної підготовки педагогів, котрі працюють із категорією обдарованих (недосконале володіння психолого-педагогічними знаннями у сфері обдарованості, моделями й технологіями навчання).

Організація роботи з обдарованими дітьми має свої особливості і повинна базуватися на альтернативних, нестандартних формах і методах навчання. Хоча особливі методи, як вважають фахівці, для виховання та навчання обдарованої дитини не потрібні, слід звернути пильну увагу на ті з них, що оптимально розвивають творчі здібності дитини. Зауважимо, що методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

• своїм основним завданням — надання допомоги обдарованим учням в отриманні знань;

• рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, виявляти основний та наступний варіант розвитку здібностей дитини;

• переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.

Творчі методи під час викладання мають бути націлені на:

• визнання раніше не визнаних або невикористаних можливостей;

• повагу до бажання дітей самостійно працювати;

• формування вміння стримуватися від втручання у творчий процес;

• надання дитині свободи вибору;

• індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня;

• створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;

• заохочення роботи над проектами, пропозиціями самих учнів;

• уникання будь-якого тиску на дітей;

• підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей;

• схвалення результатів діяльності дітей;

• надання можливості загального внеску в роботу групи;

• повагу потенційних учнів, які відстають;

• демонстрацію ентузіазму;

• надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;

• організацію безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими;

• отримання максимальної користі від дитячих захоплень;

• вироблення терпимості (хоча б тимчасової) до безладдя;

• формування вміння переконувати та пропагувати;

• розвиток здібності до самоаналізу.

Щодо взаємодії вчителя з обдарованими дітьми, то вона має базуватися на врахуванні таких психолого-педагогічних принципів:

—          формування взаємин шляхом творчої співпраці;

—          організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб’єктивної актив¬ності дитини за допомогою її внутрішніх уподобань);

—          превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявляти наполегливість, дисциплінованість);

—          вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати дедалі складніші завдання);

—          розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння "згортати" і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

—          гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);

—          створення нового педагогічного середовища (на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

У сучасній школі одним із важливих напрямів роботи з обдарованими дітьми має стати постійний психологічний патронаж усіх учасників навчально-виховного процесу, бо тільки у межах психологічного моніторингу, який допомагає здійснювати психологічний супровід у навчанні обдарованих і здібних дітей, педагогічний колектив вирішує такі завдання:

—          формування адекватної самооцінки;

—          охорона та зміцнення фізичного та психічного здоров'я;

—          профілактика неврозів;

—          запобігання ізоляції обдарованих і здібних дітей у групі однолітків;

—          розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів і батьків обдарованих і здібних дітей.

У школі також має бути сформований і постійно поповнюватися банк даних діагностичних методик для виявлення обдарованих і здібних дітей різних вікових груп.

Таким чином, система освіти сьогодні має забезпечити учням якісну освіту з урахуванням природних обдаровань, інтелектуального росту та самореалізації.

Отже, таланти треба вчасно помічати та розвивати. Очевидно, що саме талановитими людьми визначається успіх країни, окремих галузей науки, виробництва і культури, загалом усіх сфер людського життя.