Педагогіка партнерства

Педагогіка партнерства – новий формат педагогічної діяльності вчителя нової української школи

Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло.

Василь Сухомлинський

   Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємо­пов’язані з ціннісними орієнтира­ми учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці.

Формула ново їшколи складаєть­ся з 10 ключових компонентів:

Новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної саморе­алізації в суспільстві:

1.     Педагогіка, що 'рунтується на партнерстві між учнем, учите­лем і батьками.

2.     Умотивований учитель, який має свободу творчості й розви­вається професійно.

3.     Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

4.     Наскрізний процес вихован­ня, що формує цінності.

Педагогіка партнерства і компетентнісний підхід потребують но­вого освітнього середовища. Таке середовище допомагають створи­ти, зокрема, новітні інформацій­но-комунікаційні технології. Вони підвищують ефективність роботи педагога, ефективність управлін­ня освітнім процесом, а водночас уможливлюють індивідуальний підхід до навчання.

Відповідно до проекту нового базового Закону «Про освіту» клю­човими для Нової української шко­ли визначено такі компетентності:

1.     Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.

Це вміння усно і письмово ви­словлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читан­ня, письмо, застосування мульти­медійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і куль­турних явищ - у навчанні, на роботі, вдома, на дозвіллі.

Усвідомлення ролі ефективно­го спілкування.

2.     Компетентності в природни­чих науках і технологіях.

Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його у прак­тичній діяльності. Уміння застосо­вувати науковий метод, спостеріга­ти, аналізувати, формулювати гіпо­тези, збирати дані, проводити екс­перименти, аналізувати результати.

3.     Інформаційно-цифрова ком­петентність передбачає впевнене і водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних тех­нологій (ІКТ) для створення, пошу­ку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інфор­маційна і медіа-грамотність, осно­ви програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібер- безпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інте­лектуальна власність тощо).

4.     Уміння навчатися протягом життя.

Здатність до пошуку та засвоєн­ня нових знань, набуття нових умінь і навичок, організації на­вчального процесу (свого і колек­тивного), зокрема через ефектив­не керування ресурсами та інфор­маційними потоками; вміння ви­значати навчальні цілі та способи

їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати свої результати навчання, навча­тися протягом життя.

5.Спілкування іноземними мовами.

Уміння належно розуміти ви­словлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлу­мачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

6.     Математична грамотність.

Уміння застосовувати мате­матичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і вико­ристання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

7.Соціальні і громадянські компетентності.

Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конс­труктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працюва­ти з іншими на результат, запобі­гати конфліктам і вирішувати їх, досягати компромісів.

8. Загальнокультурна гра­мотність.

Здатність розуміти твори мис­тецтва, формувати власні мис­тецькі смаки, самостійно виража­ти ідеї, досвід та почуття за допо­могою мистецтва. Ця компе­тентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як під'рунтя відкрито­го ставлення та поваги до розмаїт­тя культурного вираження інших.

9.Екологічна грамотність і здорове життя.

Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресур­сами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотри­муватися здорового способу життя.

10.                       Підприємливість.

Уміння генерувати нові ідеї й

ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробу­ту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприєм­ницького ризику.

Спільними для всіх компетен­тностей є такі вміння:

·         уміння чи­тати і розуміти прочитане;

·         уміння висловлювати думку усно і письмово;

·         критичне мислення;

·         здатність логічно обгрунтову­вати позицію;

·         ініціативність;

·         творчість;

·         уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення;

·         уміння кон­структивно керувати емоціями, застосовувати емоційний інте­лект;

·         здатність до співпраці в команді.

Педагогіка партнерства

Кожна дитина неповторна, на­ділена від природи унікальними здібностями, талантами та можли­востями. Місія Нової школи - до­помогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кож­ної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками.

Нова школа працюватиме на за­садах «педагогіки партнерства».

Основні принципи цього підходу:

В основі педагогіки партнер­ства - спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Об’єднані спільними цілями та прагненнями, вони є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Школа має ініціювати нове, глиб­ше залучення родини до побудови освітньої траєкторії дитини. Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитар­ну комунікацію вчитель - учень.

•  повага до особистості,

•  доброзичливість і позитивне ставлення,

• довіра у взаєминах, стосунках,

•  діалог - взаємодія - взаємо­повага,

• розподілене лідерство (проак- тивність, право вибору та відпові­дальність за нього, горизонталь­ність зв’язків),

•   принципи соціального парт­нерства (рівність сторін, доб­ровільність прийняття зобов’я­зань, обов’язковість виконання домовленостей).

Найпомітнішою фігурою серед ініціаторів педагогіки співробіт­ництва був доктор психологічних наук, академік Шалва Олександро­вич Амонашвілі. Основне завдан­ня педагогіки співробітництва, яка була спрямована проти авторитар­ності в освіті та вихованні, він спро­бував визначити так: «зробити дитину нашим (дорослих - учи­телів, вихователів, батьків) добро­вільним соратником, співробітни­ком, однодумцем у своєму вихо­ванні, освіті, навчанні, становленні, зробити її рівноправним учасни­ком педагогічного процесу, дбай­ливим і відповідальним за цей процес, за його результати».

Сутність даного підходу визна­чалася створенням та організацією учителем міжособистісної взає­модії, яка б здійснювалась у «опти­містично-гуманній атмосфері» і потребувала майстерності та вміння ефективно спілкуватися.

«Педагогіка співробітництва - це етап розвитку педагогіки 1980-х років, - зазначає Ш. Амонашвілі, -

вона породила могутній рух учи­телів. Вона створила і принципи співробітництва з дітьми. Ці прин­ципи мають наукове психологіч­не об'рунтування. Педагогіка співробітництва - це могутній струмінь гуманної педагогіки.

Гуманна педагогіка вбирає в себе педагогіку співробітництва, дає її філософське об 'рунтування. Це так, як геометрія М.І. Лоба­чевського стала окремим визна­ченням теорії А. Ейнштейна. Тож педагогіка співробітництва - це окреме визначення класичної гуманної педагогіки».

Характеризуючи педагогічні технології, Г.К. Селевко зазна­чає, що педагогіка співробіт­ництва:

•   за рівнем застосування - загальнопедагогічна;

•  за філософською основою - гуманістична;

• за орієнтацією на особистісні структури - усебічно гармонійна;

•   за змістом - навчальна + виховна, гуманістична, загально­освітня, прониклива;

•  за типом управління - систе­ма малих груп;

• за організаційними формами - академічна + клубна, індивідуаль­на + групова, диференційована;

• за підходом до дитини - гуманно-особистісна, суб’єкт-суб’єктна;

•   за переважним методом - проблемно-пошукова, творча, діалогічна, ігрова;

•   за категорією тих, кого на­вчають - масова (всі категорії).

Основні засади партнерської технології:

•  Учитель і його учень (учні) - ділові партнери у досягненні мети.

• Основа співробітництва - кон­тракт з точно визначеними обо­в’язками, термінами, результата­ми, санкціями і фінансуванням.

• Мета учня - опанувати важли­вий для нього предмет вивчення.

•  Мета педагога - допомогти йому в реалізації мети.

• Відповідальність: 50 % - учня, 50 % - педагога.

•  Стимули: для учня - його на­міри, для педагога - винагорода.

•   Організація процесу: макси­мальна самостійність учня, втру­чання педагога лише тоді, коли учень потребує допомоги.

•   Постійне формування уза­гальнених алгоритмів вирішення завдань.

• Упровадження дієвих стимулів самомотивації.

•  Максимальна опора на інди­відуальні особливості.

•   Використання найновіших засобів, що можуть сприяти прискоренню процесу.

•   Забезпечення нешкідливості процесу та збереження здоров’я учня.

Забезпечення індивідуально­го розпорядку дня.

•  Створення комфортних умов.

Початкова освіта

Навчання починатиметься, зазвичай, з шести років.

Діти з особливими потребами зможуть приходити до школи з іншого віку. Тривалість пере­бування в початковій школі для таких дітей можна подовжити з доповненням корекційно-роз- виткового складника.

Якість освіти, зокрема з інозем­ної мови, буде підвищено в кожній початковій школі. Навчання буде організовано за єдиним стандар­том, без запровадження предметів з поглибленим рівнем. Це дасть змогу уникнути соціальної «сегрегації» та відбору дітей в молодшому шкільному віці.

Структура початкової школи

Початкова освіта поділяти­меться на два цикли:

Перший цикл (перші, другі кла­си - адаптаційно-ігровий) почат­кової освіти допоможе учню звик­нути до шкільного життя, а саме:

•  навчальні завдання і час на їх виконання враховуватимуть інди­відуальні особливості;

•   навчальний матеріал можна буде інтегрувати в змісті спорідне­них предметів або вводити до скла­ду предметів у вигляді модулів;

•  обсяг домашніх завдань буде обмежено;

•   навчання буде організовано через діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами;

•  учитель матиме свободу ви­бору (створення) навчальних програм у межах стандарту по­чаткової освіти;

•   оцінки не виставлятимуться; найважливіше завдання вчителя - підтримувати в кожному учневі впев­неність і мотивацію до пізнання.

У другому циклі (треті, чет­верті класи - основний) початко­вої освіти в учнів буде формува­тися почуття відповідальності й самостійність, зокрема:

Після завершення початкової школи навчальні досягнення кожного учня мають відповідати стандарту початкової школи.

Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти буде здійснюватися лише для моніторин­гу якості освітньої діяльності за­кладів. Її проводять вчителі школи.

У початковій школі (як і в гімназії та ліцеї) не буде «одного- динних» курсів або предметів.

В одному класі - не більше 8 обов’язкових предметів. Результати державної підсумкової атестації

Українська мова та літератур­не читання. Завдання для підсум­кової контрольної роботи з україн­ської мови розробляли вчителі початкових класів, погоджували педагогічні ради та затверджува­ли керівники навчальних закладів.

Зміст роботи для атестації з української мови (мови навчання) формувався з тексту для диктан­ту або списування (з пропущени­ми орфограмами) для виявлення правописних умінь і завдань до тексту; творчого - на побудову зв’язного висловлювання для пе­ревірки мовленнєвих умінь; тестів, що включали завдання на всі мовні теми.

Про рівень сформованості мов­ної і мовленнєвої компетентнос- тей свідчать такі результати ДПА.

В державній підсумковій атес­тації з української мови брали участь 17905 учнів. На високому рівні ви­конали роботу 5969 учнів (33 %), достатньому - 7921 учень (44 %), середньому - 3884 учні (22 %), початковому - 131 учень (1 %).

34 % учнів не зробили жодної помилки у тексті для списування (диктант),45 % - зробили 1-2 по­милки, 21 % - від 3 до 6 і більше помилок. Завдання закритого ха­рактеру виконали 74 % учнів, до 60 % учнів успішно виконали завдання відкритого характеру.

Виконання творчого завдання, як і у минулі роки, засвідчило, що лише 35 % учнів виконали роботу, роботи інших учнів мають недо­сконалий зміст, учні не вміють формулювати власну думку, мова учнів збіднена.

Зміст підсумкової контрольної роботи для атестації з читання фор­мувався з: тексту для читання мов­чки для перевірки сформованості навичок читання, завдань до тексту для перевірки розуміння змісту прочитаного, уміння пра­цювати з текстом і творчого - на побудову висловлювання влас­ної думки до змісту прочитаного.

З 17297 учнів, що писали ДПА з читання, 8348 учнів (45 %) ви­конали роботу на високому рівні, 7184 учні (40 %) - на достатньо­му рівні, 2416 учнів (14 %) - на середньому рівні, 198 учнів (1 %) - на початковому рівні.

Аналіз помилок свідчить про достатню роботу вчителів з фор­мування навички мовчазного чи­тання, лише 4 % учнів завдання не виконали. 80 % учнів успішно ви­конали завдання закритого харак­теру, до 60 % - виконали завдання відкритого характеру і лише 37 % учнів успішно виконали завдання творчого характеру.

Рекомендації

На підставі підсумків державної підсумкової атестації можна зро­бити висновки про посилення орієнтації початкового мовного кур­су на мовленнєвий розвиток учнів.

• Загальними завданнями вчи­теля з формування комунікатив­ної компетентності учнів є: а) за­безпечення мовленнєвого середо­вища для учнів; б) створення мов­леннєвих ситуацій, мовленнєвої практики для учнів; в) забезпе­чення правильного засвоєння учнями достатнього лексичного запасу, граматичних форм, син­таксичних конструкцій, логічних зв’язків, активізація вживання слів, утворення форм, побудову конс­трукцій, забезпечення формуван­ня конкретних вмінь в частині розвитку мовлення; г) здійснення постійної спеціальної роботи з розвитку мовлення на уроках граматики, читання, з матеріалом, що на них вивчається.

Для виконання цих завдань рекомендуємо:

-     запроваджувати на уроках роботу в парах, невеликих групах, що допоможе залучити до актив­ної мовленнєвої діяльності усіх чи принаймні більшість учнів класу;

-    залучати школярів до корис­тування доступними їм словни­ками й довідниками;

-     формувати уміння реда­гувати свої письмові тексти, обговорювати усне мовлення;

-     використовувати на уроках міжпредметні зв’язки, що можуть встановлюватись за пропонова­ним в підручниках або дібраним учителем ілюстративним мате­ріалом (з природознавства, основ здоров’я, «Я у світі», музичного і образотворчого мистецтва);

-    формуванню в учнів цілісної картини світу сприятимуть інте­гровані уроки (у межах одного уроку вивчається матеріал різних навчальних предметів), а також бінарні інтегровані уроки (у межах двох уроків поспіль опра­цьовується матеріал двох і більше навчальних предметів);

-   використовувати в роботі нові педагогічні технології, відео яких можна знайти на сайті те^^.шоп. доу.иа (початкова школа).

Математика

Аналіз ДПА з математики за 2016-2017 навчальний рік був зроб­лений за результатами 16240 робіт учнів 4-х класів із 39 районів області.

Підсумкові контрольні роботи з математики у 2016-2017 н. р. скла­дали вчителі відповідно до орієн­товних вимог МОН України (Лист МОН від 13.03.2017 № 1/9-149) та затверджували адміністрації навчальних закладів.

У межах високого та достатнього рівня роботи виконали 78 % учнів, в межах початкового рівня - 2 %.

Пропонувалось два підходи до формування контрольної роботи:

•   комбінована контрольна ро­бота з творчим завданням;

•   тестова контрольна робота, що містила закриті і відкриті тестові завдання (одне із них - задача на три дії).

Комбінований тип перевірної роботи обрали 60 % шкіл області, і 40 % шкіл - тестову роботу.

У деяких вчителів початкових класів острах викликало творче завдання, приблизно 10 % склали комбіновану роботу без нього, знизивши таким чином реко­мендований рівень складності.

У другій комбінації контрольної роботи пропонувалося одним із відкритих тестових завдань вклю­чити геометричне завдання з оцін­кою в два бали. Лише 60 % вчи­телів включили в зміст роботи гео­метричні завдання, інші замінили його тестом з короткою відповіддю.

Аналіз робіт виявив такі типові ускладнення:

•  найбільше помилок учні 4-х класів зробили у творчих завданнях.

Лише 52 % виконали його на 1,2 бали, тоді як 48 % не виконали завдання повністю (0 балів);

•   у завданні на знаходження частини від цілого 36 % учнів зробили помилки;

•  приклад на порядок дій з ба- гатоцифровими числами 34 % учнів виконали з помилками;

•  не виконали повністю геоме­тричне завдання 26 % учнів;

•  мають проблеми з розв’язан­ням сюжетної задачі на три дії 41 %, при цьому неправильно розв’я­зали задачу 25 %.

Висновки

Підсумкові контрольні роботи з математики відповідали вимогам Державного стандарту та вимогам оновленої навчальної програми з математики. Високий показник (78 %) свідчить про те, що загалом зміст навчальної програми засвоєний на достатньому рівні. Водночас, похибки при складанні змісту обох комбінацій контрольних робіт свідчать про невпевненість деяких вчителів початкових класів у засвоєнні учнями навчального матеріалу на рівні сформованої математичної компетентності. Ви­сокий відсоток помилок при роз­в’язанні творчих та ускладнених завдань підтверджує цей висновок.