Впровадження інноваційних технологій у початкових класах

Впровадження інноваційних технологій у

початкових класах як засіб розвитку креативної особистості

Виступ на засідання педагогічної ради

вчителя початкових класів Скочко Л.В.

Дай мені рибку, і я буду їсти її весь день. Навчи мене ловити рибку, і я буду їсти її протягом всього життя.

Східна народна мудрість

Розвиток суспільства в усіх сферах життєдіяльності зумовлює необхідність формувати в учнів уміння творчо мислити, швидко орієнтуватися і приймати рішення у складних ситуаціях та ін. Ці завдання і стали першочерговими у навчально-виховному процесі, який відбувається в постійній, активній взаємодії учнів, а учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Це процес – нових педагогічних технологій, спрямований на всебічний розвиток дитини.

Одним із основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської і означає «взаємний» і «діяти». Таким чином інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Інтерактивні методи - це спосіб взаємодії через бесіду, діалог. Під час інтерактивного навчання учень стає не об'єктом, а суб'єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує у школярів внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку й самоспостереженню.

Такий підхід до навчання не є абсолютно новим для української школи. Частково він використовувався ще в перші десятиріччя минулого століття і був поширений у педагогіці та практиці української школи в 20-ті роки. Наприклад, в школі міста Корін ( Між Києвом та Житомиром) А. Рівін у 1018 році використовував у навчанні учнів роботу в парах змінного складу, за допомогою чого учні за один рік проходили програму трьох – чотирьох років навчання. У школі навчалось одночасно 40 дітей віком від 11 до 16 років. Уроків як таких у школі не було. Під час занять учні вільно рухались, розмовляли одне з одним. В основу методики Рівіна була покладена ідея «навчаючи інших навчайся сам». Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях В.Сухомлинського, творчості вчителів – новаторів 70 - 80 років (В.Шаталова, В.Ільїн,            С. Лисенкова, Ш. Амонашвілі та ін.).

Наприкінці XX століття інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи, де їх використовують під час викладання різних предметів. Дослідження, проведені національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-х роках показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не тільки на свідомість учня, а й на почуття. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання О.І.Пометун.

Цілі і завдання інтерактивного навчання:

-           розширення пізнавальних можливостей учнів, зокрема у здобуванні, аналізі та застосуванні інформації з різних джерел;

- можливість перенесення отриманих умінь, навичок та способів діяльності на різні предмети та позашкільне життя учнів;

-          формування глибокої внутрішньої мотивації.

Правила організації інтерактивного навчання:

1.           До роботи мають бути залучені всі учні.

2.           Активна участь у роботі має заохочуватися.

3.           Учні повинні самостійно розробляти і виконувати правила роботи в малих групах.

4.           Учнів повинно бути не більше 30 - ти осіб. Лише в цьому випадку можлива продуктивна праця.

5.           Учні повинні бути підготовлені до роботи в малих групах.

Сутність технології інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання така: навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів: співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Класифікація інтерактивних технологій така:

1.          За метою уроку та формою організації навчальної діяльності

-               технологія кооперативного навчання;

-               технологія колективно-групового навчання;

-               технології ситуативного навчання;

-               технології опрацювання дискусійних питань

2.          За розподілом інтерактивних методів

-             превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін..)

-             імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін..)

-             не імітаційні інтеракції ( проблемна лекція, конференція, практикум тощо)

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Інтерактивна робота має свої принципи:

-      одночасна взаємодія (всі учні працюють в один і той же час);

-        однакова участь ( для виконання завдання кожному учневі надається

однаковий час);

-      позитивна взаємодія ( група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

-     індивідуальна відповідальність ( при роботі у групі у кожного учня - своє завдання).

У своїй практиці роботи з дітьми я використовую традиційні уроки із застосуванням елементів інтерактивного навчання. На мою думку, такі форми роботи є найефективнішими у сприйманні матеріалу учнями.

Використання інтерактивних методів на уроці робить його цікавим. Діти, гадаю, запам'ятовують і розуміють матеріал значно краще, бо самі крок за кроком знаходять відповідь на запитання, які поставив перед ними вчитель.

Інтерактивні форми надзвичайно різноманітні. Тому, плануючи, той чи інший варіант інтерактивної технології навчання, я враховую вид уроку, тип і етап того чи іншого уроку. Наприклад, на уроках математики я використовую варіанти колективно - групового навчання («Мозковий штурм», «Вирішення проблеми»,«Незакінчені речення»). До речі, інтерактивна вправа «Незакінчені речення» актуальна для підведення підсумку на всіх видах уроку. При підведенні підсумку уроку я комбіную вправи «Коло ідей» та «Мікрофон». Формулюю незакінчене речення і пропоную учням, висловлюючись, закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють із відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було...» або «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...» тощо. Діючими для уроків математики є варіанти кооперативного навчання, які я використовую. Це інтерактивні вправи «Робота в парах», «Робота в малих групах», «Акваріум». Варіант «Акваріум» у попередніх класах виявлявся не зовсім ефективним для учнів мого класу, так як вони ще не мали добрих навичок групової роботи і вміння дискутувати та аргументувати свою думку.

На уроках гуманітарного направлення я, також, використовую варіант кооперативного навчання «Робота в парах», «Робота в малих групах», «Незакінчені речення», «Аналіз ситуації». Дуже цікавими і ефективними для учнів уже в четвертому класі виявилися варіанти дискусійного навчання «Дискусія», «Дискусія в стилі ток-шоу», «Дебати». Учні із задоволенням та захопленням аргументують та відстоюють свою думку, отримують навички публічного виступу та дискутування, висловлення й захисту власної позиції, формування громадської та особистої активності. Такі варіанти інновацій, я впевнена, практичні і діючі. Тому, я надаю перевагу їм на уроках читання, природознавства, громадянського виховання.

Але, у мене ще виникає чимало питань з приводу застосування у навчальному процесі початкової школи інтерактивних технологій навчання: як їх використовувати в системі, щоб привчити дітей до стилю співробітництва на уроці, як спланувати роботу з використанням інтерактивних технологій щоб не перевантажити учнів, щоб не згаяти робочий час на уроці та ін. Вирішення цих питань - є основним у моїй подальшій роботі.